Розрахунково-графічна робота Теорія держави і права На тему: Правовідносини. ЗМІСТ 1. Правовідносини. 2. Система права і законодавства. 3. Тлумачення норм права Література 1. Правовідносини Правовідносини – це виникаючий на основі норм права суспільний зв'язок, учасники якого мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, забезпечені державою. До ознак правовідносин можна віднести наступні: Правовідносини – це відносини суспільні. Правовідносини існують у нерозривному зв'язку з юридичними нормами, що виступають нормативною базою їх виникнення, зміни і припинення. Учасники правовідносин зв'язані взаємними юридичними правами й обов'язками, що виникають у суб'єктів права при настанні певних юридичних фактів. Для правовідносин властива визначеність, індивідуалізованість. Правовідносини носять вольовий характер. Правовідносини охороняються державою. Правовідносини класифікуються по-різному: За галузями права. Конституційні. Цивільно-правові. Адміністративні. Кримінальні. Трудові. Сімейні. Правовідносини інших галузей права. За змістом. Регулятивні – правовідносини, що регулюються регулятивними нормами (трудові права й обов'язки за договором). Охоронні – правовідносини, що регулюються охоронними нормами права (кримінальна відповідальність за злочин). За ступенем індивідуалізації. Відносні – поіменно визначені всі учасники правовідносин (правовідносини купівлі-продажу). Абсолютні – визначена лише одна сторона (правовідносини власності). За характером обов'язку. Пасивного типу – виникають на основі забороняючих норм, що виражають статичну, закріпляючу функцію права (правовідносини власності). Активного типу – виникають на основі зобов'язальних та управомочуючих норм і виражають динамічну функцію права (податкові правовідносини – обов'язок сплатити конкретну суму податку). Поняття, характеристика і види суб'єктів права. Суб'єктами правовідносин або суб'єктами права є індивіди або організації, що, на підставі юридичних норм, можуть бути учасниками правовідносин, тобто носіями суб'єктивних прав і обов'язків. Основною характеристикою суб’єктів права є їх правосуб'єктність, тобто передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. Вона складається з двох елементів: Правоздатність – здатність мати права й обов'язки (з'являється в момент народження і припиняється в момент смерті). Дієздатність – здатність своїми діями здійснювати права й обов'язки. Виділяється два види дієздатності: а) Угодоздатність – здатність укладати цивільно-правові угоди. б) Деліктоздатність – здатність відповідати за свої вчинки. Залежно від віку розрізняють наступні види дієздатності: Недієздатність – суб’єкти права можуть укладати лише дрібні побутові угоди (до 15 років). Відносна дієздатність – суб’єкти права можуть мати свої кошти, але розпоряджаються ними за згодою батьків або опікунів (від 15 до 18 років). Повна дієздатність – суб’єкти права самостійно здійснюють всі угоди (з 18 років). Крім того, у певних випадках дієздатність може бути обмежена в судовому порядку (для психічних хворих або осіб, що страждають від алкогольної або наркотичної залежності). Розрізняються наступні категорії суб'єктів правовідносин: Індивіди. Громадяни держави. Іноземні громадяни. Особи без громадянства (апатриди). Особи з подвійним громадянством (біпатриди). Організації. Державні організації. а) Державні органи. б) Державні установи і підприємства. в) Держава. Недержавні організації. а) Громадські організації. б) Господарські організації. в) Релігійні організації. Соціальні спільноти і інститути. Народ. Нація. Населення регіону. Трудовий колектив. Родина. Правовий статус особи. Категорія особи (мається на увазі так звана “фізична особа”) виявляється потрійно: як людина, як громадянин і як особистість. Людина – продукт природи, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури. Громадянин – людина, що відноситься до населення конкретної держави і наділена нею юридичним статусом. Особистість – індивід як продукт суспільства, що має стійку систему ...